До Національного природного парку «Тузлівські лимани» прийшов 291-й зимовий світанок героїчного протистояння українського народу російському військовому вторгненню.
Вже 291 добу варвари нищать нашу землю. Божевільні мутанти і загарбники не вміють цінувати ані природу, ані культуру, ані вільних людей. І тому кожний світанок, кожний ранок у нашій країні віддаляє нас від мутантів і прискорює нашу перемогу над ворогом.
Так почав свй черговий допис на особисту сторінку у Facebook Іван Русев, доктор біологічних наук, професор, науковий журналіст.
«Неймовірний світанок з птахами у польоті біля Чорного моря, в Тузлівських лиманах надихає і дає силу і віру в нас українців — в країну вільних людей, які 24 години на добу виборюють цивілізаційні цінності і нищать ворога на кожному квадратному метрі священної української землі», — пише одеський вчений.
«Тому я, як голос безголосої природи, пишу на загал, щоб ми на фоні неймовірно тяжкої і варварської війни не забували, що настане мирний час і поруч з нами і в гармонії з нами обов’язково повинні жити птахи, рослини, дельфіни та інші істоти планети. І особливо зараз, птахи, рослини, води, світанки та заходи сонця — всі допомагають українцям в боротьбі з орками. Зараз, неймовірна синергія зграй риб, армії птахів, разом з рослинами, водами, світанками — всі, на всіх фронтах, своєю потужною і позитивною енергетикою допомагають українцям в боротьбі з орками», — впевнений Іван Русєв.
Вже майже зима на дворі. Що зараз відбувається у парку?
Спостережливий Іван Русєв повідомляє, що багато птахів відлетіли на Південь зимувати.
Підготувались до зими й усі ссавці парку. Серед них є ті, що постійно ведуть дуже активний спосіб життя протягом року, причому майже не покидаючи рідної території.
«До них можна віднести ласицю (Mustela nivalis) – звичайний ссавець в НПП «Тузлівські лимани». Проводячи моніторинг територією парку, нам назустріч вийшла ласка і довго нас розглядала. У давні часи існувало повір’я про домовиків, які ночами мучать коней в стайнях: заплутують їм гриви, а іноді доводять до «білого поту». Але виявилося, що цей домовик – ласиця або ласка. Вона бігає по загривку і спинах коней, які від жаху намагаються її скинути. Від цього коні дуже пітніють. Ласка, міцно вчепившись за гриву, злизує піт, в якому знаходяться мінеральні солі, необхідні тварині», — розповідає Іан Русєв.
Mustela походить від лат. mustel, що перекладається як «мисливець на мишей» (mus = миша). nivalis походить від лат. nix, у родовому відмінку лат. nivis — «снігова». Тому можна дати назву ласиці як «сніговий мисливець». Мова йде про біле хутро, яке носять взимку північні популяції цього виду. Ласка має довге струнке тіло і короткі кінцівки, довгу шию і пласку вузьку голову, великі чорні очі і досить великі округлі вуха. Робить нори у щілинах між корінням дерев, в їхніх порожнинах, в деревах, що впали, або в покинутих норах інших видів.
Мала ласиця -денний хижак дрібних ссавців (особливо гризунів), хоча також час від часу харчується яйцями птахів, ящірками, жабами, рибами. Може зберігати продукти протягом зими. Самці й самиці живуть окремо протягом року, за винятком періоду розмноження. Зазвичай, рухається швидко, досліджуючи усі дірки і щілини вздовж регулярних маршрутів полювання, часто встає вертикально на задні лапи щоб придивитися і прислухатись, чи нема поблизу можливих жертв або хижаків. Нори не є постійними. В рамках своєї території, ласиця використовує кілька нор або інших тимчасових притулків, звідки може полювати, відпочивати, ховатися від хижаків, або уникати непогоди. Середня тривалість життя в дикій природі до 10 років.
Одеський еколог, коли вирушає Парком за певним маршрутом на завдання, за правило, завжди бачить серед мешканців «Тузлівських лиманів» звичайних шакалів.
«Шакал – він справжній пильний монітор, контролює багато ділянок в національному природному парку. Шакали активні, в основному, вночі і ввечері. А днями звикли відпочивати від турбот і хвилювань, що вони зазвичай роблять, збираючись у невеличкі групи у прохолодний період. Шакали, по суті, всеїдні. Але, власне, раціон залежить від місця поселення шакалів. Вони можуть їсти овочі і фрукти, горіхи, жолуді, насіння рослин, якщо їх багато на ділянках, де вони мешкають. Ці тварини риються також і в гної, щоб знаходити личинки комах або рештки якихось загиблих тварин. Нерідко буває, що вони розорюють гнізда маленьких птахів, з’їдають яйця, навіть пташенят. Але це відбувається в основному там, де з’являється людина і де птах видає своє місцезнаходження пильному хижаку. Тому для нього дуже важливо тримати заповідні зони, де людей практично немає», — ділиться своїми спостереженнями за цими тваринами еколог.
Жертвами шакалів, — пише Іван Русєв, — можуть бути також дрібні гризуни, жаби, ящірки.
«Але зараз на території нацпарку дуже часто можна зустріти послід шакалів, який «видає» їхнє меню. Останніми тижнями майже 50 відсотків таких знахідок були з домінуванням ягід аспарагуса. Вважається, що аспарагус — дивовижна рослина з отруйними ягодами та їстівними ніжними пагонами. Вона майже є зіркою європейської кухні, яку вирощувати насправді дуже легко. Спаржа, від пагонів якої у захваті весь світ, у нас залишається дорогим делікатесом. І навіть ті, хто прикрашає садки холодком-аспарагусом, їдять спаржу не часто. Розкішні величезні листки, схожі на хмаринки, насправді листям не є. Та красу стебел з видозміненими відгалуженнями недаремно так полюбляють додавати до букетів. Вегетувати спаржа у нас в нацпарку починає однією з перших, як тільки достатньо прогріється земля. Зараз на піщаному пересипу вже майже не залишилось ягід – вони є смакотою не тільки для шакалів. І тварини, отримавши такий смаколик, рзносять семена на різну відстань, де ймовірно знову прорасте аспарагус», — ділиться своїми знаннями про рослинний та тваринний світ НПП одеський вчений.
Життя продовжується!
У попередьому випуску розповідей про життя в Нацпарку «Одесса News» розповідала про внутрішніх ворогів «Тузлівських лиманів». І до цієї теми ми повернемось у наступному випуску.
Фото: Іван Русєв/Facebook
Більше новин у нашому Telegram-каналі: https://t.me/joinchat/UtNeW3LzPmqqxBod
