Вероятно, уже бывший (по причине юридических нюансов) мэр Одессы Геннадий Труханов дал интервью Думской незадолго до вручения ему правоохранительными органами подозрения в служебной халатности.
Одесса News публикует его текст полностью.
«Думська». Ким вас зараз вважає держава? Громадянином російської федерації або людиною без громадянства? У вас залишилися рахунки в банках? Як ви можете подорожувати?
Геннадій Труханов. Як мені кажуть, дадуть якийсь папірець, з яким я зможу їздити по Україні. Рахунки залишились, поки що працюють. І поки їх не заблокували, знімаю гроші потихеньку. Щоб була готівка і можна було якось жити.
Мені, знаєте, все одно, як вони мене сприймають. Мені головне, як я себе сприймаю. Я українець, був, є і буду. Я поверну собі громадянство. І в мене є впевненість у цьому, за мною правда.
«Д». Що з вашим паспортом, що? Він у вас фізично є, але він не дійсний?
Г.Т. Ну, я думаю, мені скажуть, коли його принести й здати.
«Д». Чому саме зараз Зеленський видав той указ про ваше громадянство? Через зливу чи може політичні контакти із Залужним? І ще на цю тему: ходили чутки, що у вас є ще паспорти Греції та Італії…
Г. Т. В мене немає відповіді, чому зараз. Якщо злива стала підставою, то взагалі не знаю про що розмовляти. Я вже розповів, що робив кожної години. Більше я не міг нічого зробити й ніхто не міг. Про Залужного: я пишаюсь тим, що мав змогу з ним зустрічатись, тиснути руку, але під час війни не бачу можливості та необхідності вести політичні перемовини. І третє — немає в мене паспортів інших країн.
«Д». Що ви будете робити з указом президента? Ви говорили про оскарження в суді. В якому саме? В Європейський суд з прав людини підете? Скільки часу може зайняти розгляд цієї справи в українському суді?
Г.Т. Мій адвокат збирає всі офіційні дані, де можна подати позов, крім того, треба отримати офіційне повідомлення, від цього вже відштовхуватись. А потім подавати до Верховного суду. Я думаю, що ми виграємо суд в Україні. Подивимось. Вже після цього — ЄСПЛ. Мені хотілось би, щоб це завершилось швидко. Тому що там нема чого розглядати. Папірець, запит якогось адвоката, от і все.
«Д». На вашу думку, з Кличком спробують зробити те саме, що й з вами?
Г.Т. Кличко все ж таки виступав у важкій вазі. Він – людина, яку знають у всьому світі, а я працював тільки на нашому, місцевому рівні. Все ж таки, я думаю, спробують щось зробити.
«Д». Давайте зараз перейдемо до партії «Довіряй ділам». Більшість ваших колишніх соратників висловились про позбавлення вас громадянства. Проте я не побачив там такої всебічної підтримки. Коли ви ходили дерева саджати, то всі намагалися бути поруч, селфі зробити. Наразі у вас проблеми політичного характеру, всі розбіглися. Чи було вам боляче? Чи цього ви очікували?
Г.Т. Знаєте, не ставив собі питання, боляче чи ні. Я звик відповідати сам за себе і не втягувати близьких у свої проблеми. Я знаю, що і фракція, і партія готують заяви. Що стосується коментарів у соцмережах, може люди перелякалися?
Я трошки старший за них, і в мене спрацьовує таке відношення, як до молодших. Хотілося б, щоб хтось просто сказав, що це є фальшивка, очевидна фальшивка, адже протягом десяти років я був ініціатором того, щоб зробили перевірки.
«Д». Є інформація, ніби то ваші однопартійці у тому, що сталося, звинувачують Віталія Барвіненка, мовляв, він провокував Одеську військову адміністрацію, критикував Кіпера і через це оце така помста вам прилетіла…
Г.Т. Барвіненко неодноразово був депутатом Верховної Ради. Це самостійна і дуже фахова людина. Він розбирається в політиці, він аналітик, він сьогодні займається і журналістикою. Він має свою думку. І незалежно від того, буде він у «Довіряй ділам» чи в іншій партії, я впевнений, як розмовляв, так і буде розмовляти.
«Д». Що буде далі з «Довіряй Ділам» як політичною партією? Хто її очолить?
Г.Т. «Довіряй Ділам» буде працювати, тому що є сприйняття суспільством, є рейтинг, є бачення того, що потрібно Одесі. Хто її очолить я ще не знаю, в нас колегіально це вирішується. Я не призначаю нікого. Подивимось, виходячи з обставин. Я розумію, що партії буде нелегко. І ця людина, яка очолить її, вона має знати, що це не буде прогулянка, вона буде під прицілом.
«Д». Під час представлення Сергія Лисака Олег Кіпер повідомив, що ви винесли всі речі з кабінету, зокрема килим та диван…
Г.Т. Ви знаєте, він (Олег Кіпер, — ред.) дуже цікава людина. От його хвилює килими, дивани, скільки мені років, розповідає, що ми матом спілкуємося. Це дуже смішно. Про килим та диван. Я вважаю, що коли ти виїжджаєш з кабінету, прибери всі речі за собою і залиш чистий простір людині, що прийде. Тому що коли я прийшов, я був вдячний тим, хто прибрав брудний килим. Розумієте? Зрештою це були ваші особисті речі, які я купив за власні гроші.
«Д». Чи здатний генерал СБУ керувати містом?
Г.Т. Сьогодні головне, щоб була співпраця і порозуміння. Сьогодні не той час, коли треба приходити з командою, яка всіх замінить. Революції наразі не потрібні. Ми підійшли до опалювального сезону, а зима може буде дуже небезпечною. Дай, Боже, щоб вона була теплою.
«Д». Складається враження, що ваші відносини з очільниками обласних адміністрацій взагалі ніколи не були позитивними, ні з Кіпером, ні з Саакашвілі, ні зі Степановим. Чому так?
Г.Т. Чому? У нас зі Степановим були нормальні стосунки, з Палицею були нормальні стосунки.
«Д». А тим часом прес-служба Степанова видаляла ваші світлини з тих заходів, де ви були разом…
Г.Т. Відверто скажу, що не знав таких фактів. Щодо Саакашвілі, то з ним взагалі неможливо було спілкуватись. Перший час, десь пів року, ми співпрацювали, потім це неможливо стало. Якісь ідеї поза законом, от, наприклад:
— Зробімо освітлення в місті, підсвітимо фасади, — починає Саакашвілі.
— Так треба проєкт зробити, — кажу я.
— Та який проєкт? Давай гроші й давай робити, — відповідає він у своєму стилі.
— Та ви що, нас арештують.
— Хто нас арештує? Прокурор мій, керівник поліції мій, всі мої, з президентом прямий зв’язок.
Я йому сказав, що так діяти не буду. І все, поїхало. Потім оці кримінальні справи, НАБУ і все інше. А що стосується сьогоднішніх відношень, то я взагалі не конфліктна людина, але в мене є принципи.
«Д». Які принципи?
Г.Т. По-перше, я мер міста, якого обрали люди. Я не покладав на себе цю корону. Так, мене викликають, я йду, куди мені кажуть, дають вказівки, я виконую, але переходити певні бар’єри я не можу.
Основний конфлікт почався, коли сказали: «Так, всі міста, давайте гроші в бюджет, щоб ми проводили закупівлю для Збройних сил». А чому ми туди будемо давати гроші? По-перше, ми що, не можемо ефективно допомогти Збройним Силам? Ми теж хочемо бути причетними до допомоги. По-друге, рано чи пізно нам поставлять питання: а чому ви віддали гроші? Так вже було. У 2022-му, коли ворог стояв біля Миколаєва і ми формували дві бригади, всі казали: «швидше, швидше, швидше». Пройшов час, ворога відтіснили й почались питання. А де відомості, а де підписи, а чи виконана процедура? І ці питання ставлять правоохоронні органи. Що їм відповідати? Що 300 хлопців, які пішли в ТРО, мають чекати оці всі бюрократичні процедури? А спальні мішки вже потрібні, зараз.
«Д». Повернемося до відносин з обласною адміністрацією. Чому не вдалося налагодити співпрацю? Чи були конкретні випадки, які до цього призвели?
Г.Т. Я не знаю, чому. Знаєте, перш за все я ставлю питання собі. Може я якийсь не такий? Не було такого, щоб я не йшов назустріч. Буває так, що мені ставлять якісь дурні питання, і я відмовляюсь, тоді кажуть, що я завжди проти.
Наприклад, телефонують мені з проспекту Шевченка, 4 (там працюють облрада та обладміністрація, — ред.) і такий у нас цікавий діалог:
— Геннадію Леонідовичу, от бачите, до чого довели, що наші одеські діти тренуються в таких поганих умовах на «Крижинці».
— Олеже Олександрович, ви не туди зателефонували, — відповідаю я. — Ви подзвоніть вниз, в кабінет Діденка і запитайте в нього, тому що це обласна власність.
Добре, розібралися. Потім він же каже, що треба робити ремонт, гроші є, люди є, але треба тимчасовий каток зробити, а поряд є школа. Давайте на футбольному полі його поставимо. Я кажу, а де ж діти в футбол грати будуть? Потім він пропонував з баскетбольного майданчика парковку зробити. І знову я проти всього доброго та позитивного…
«Д». Про що ви мрієте зараз?
Г.Т. Знаєте, я хотів би вірити в те, що якось я прокинуся вранці й дізнаюся про те, що президенту доповіли про помилку, яка сталася, а він підпише розпорядження про призупинення дії указу на час перевірки. Це повернуло б мені віру у щось світле. Тому що я не знаю, що відповідати. Не хочу проводити такі аналогії, але приходять вони на думку. Знаєте, це такий сучасний розстріл. Що я маю на увазі сказати? Як раніше було, прийшли, зачитали вирок і розстріляли. Все. Це було жорстоко, а з мого боку це не менш жорстоко. Чому? Тому що коли людину розстріляли, вона померла. І вона не знає, що там далі. А коли тебе розстріляли морально, але ти живий, і ти дивишся на все це, що відбувається навкруги, і не можеш нічого зробити.
«Д». Хто для вас в Україні чи у світі приклад такої політичної фігури, приклад честі та ефективності?
Г.Т. Це Черчилль. Я дивився документальні фільми, документи. Це людина, яка не зважаючи на вкрай складні обставини, змогла переконати у необхідності боротьби. В певні моменти майже всі бачили в ньому ворога. Але він вистояв та згуртував націю, вселив у народ не тільки віру у власні сили, а й розуміння того, що не можна потурати злу. Його треба наказати, розчавити.
«Д». Що ви будете робити далі в стратегічному, політичному чи в людському сенсі?
Г.Т. Немає в мене планів поки що, не виключаю того, що буде якесь продовження репресій. Маю надію, що такого не буде. Буду якось звикати жити з цим статусом, подивлюсь, що мені можна робити, що не можна. Я можу ходити та дихати поки що. Ну і, звісно, в мене є моє улюблене дітище — Федерація таїландського боксу Одеської області, це моє дитя з 1992 року. Звідси вийшло більше тисячі майстрів спорту. Сьогодні багато з них захищає нашу країну, є такі, хто втратив кінцівки, проте воює. Дуже приємно, адже я з ними тренувався, їздив на змагання, разом ми підіймали прапор держави.
«Д». Якщо так трапиться, що ви не зможете далі перебувати от в Україні, у якій країні, крім нашої, ви б змогли уявити своє життя?
Г.Т. Ви знаєте, я ставив собі це питання, але не зміг відповісти. Чому я маю вибирати якусь країну для життя?
«Д». Якої найбільшої помилки ви припустилися та яке найжорсткіше рішення довелося прийняти за 11 років роботи мера?
Т.Г. Я не можу сказати, що про щось шкодую. Може, в деяких випадках треба було бути більш різким або принциповим. Це б нічого не вирішило, але суспільству б сподобалося. Жорстке рішення теж не пам’ятаю. Я взагалі така м’яка і добра людина і через це в мене виникають проблеми. Десь не так відповідаю, десь мовчу. Може в цьому і помилка, що я мовчав. А люди сприймають це як слабкість.
Переформулюймо питання. Що мені боляче згадувати, це трагедія «Вікторії». Я пам’ятаю цю ніч. Подзвонили, сказали «пожежа». Ну пожежа, і що? Там сучасна система сигналізації. Одягаюсь, повідомляють, що всіх дітей вивели. А потім знов дзвінок, трьох дівчат не можуть знайти. Я вперше в житті знаєте, раз і присів. Приїжджаю, кажуть, що води нема, того нема. Я зрозумів, куди все йде. Я питаю пожежників, чого вам не вистачає? Якої води? За нормами там пожежна водойма 50 кубів, а ми 100 зробили. Вони кажуть, що всього вистачає. Ну і я одразу цікавлюся, навіщо тоді вони ту інформацію дали, що нема нічого. Пояснюють: вода є, просто там не може пожежна машина стояти, бо вона сама згорить. І шланг в трубу не залазить. А хто мав перевірити, коли підписували акт приймання-передачі? Засунути туди свою трубу, я не знаю, що ви туди засовуєте, голову свою засунути. І сказати, що воно працює. А зараз винних шукаєте? Я пам’ятаю, як я їздив до батьків. І дивився їм в очі. Це дуже непросто.
«Д». Всі ці роки вам закидають, що ви протягом перших днів вторгнення не висловлювали своєї позиції, не засуджували росію та путіна.
Г.Т. Знаєте, хто звик розмовляти, той розмовляв. В мене була відповідальність. Це велика армія людей, які працювали у муніципалітеті. І ці люди ставили питання. «Куди родини відправляти? Що робити? Що буде далі? І як це буде?» Ми працювали. Ми просто працювали. Хлопці, минуло чотири роки, а ви мені закидаєте чотири дні? Ви не пам’ятаєте, як ми зробили ті чи інші речі? Не мовчав би я, знайшли б інший привід якийсь. Що б я не зробив.
«Д». Вас часто звинувачують у розповсюдженні проросійських наративів, мовляв, ви не підтримуєте деколонізацію.
Г.Т. Це не наративи, це моя впевненість. У нашого міста є історія. І ми потрапили до ЮНЕСКО. У нас є письменники, улюблені письменники, завдяки яким ми потрапили також до списку ЮНЕСКО як літературне місто. І я захищаю ні в якому разі не російські наративи. Ільф та Петров, Бабель, це все наша одеська письменницька школа. І коли ми позбавляємось цього, я це не сприймаю. А що російського в одеських піснях? Давайте паралельно будемо писати пісні державною мовою, під які можна плакати. Про наше місто. Ну нічого ж не з’явилося за ці роки незалежності. Чому? Не любите Одесу? А ми її любимо. Я її люблю.
Автори – Юрій Басюк, Ростислав Баклаженко
Одесса News информировала, что в Одессе 30 сентября 2025 года в течение семи часов выпала почти двухмесячная норма осадков. Стихия нанесла серьёзные разрушения инфраструктуре города. Были затоплены ряд улиц и две канализационные насосные станции. В Одессе 2 октября объявили Днём траура в связи с гибелью 10 людей из-за непогоды. Провести полную проверку по выяснению обстоятельств трагедии президент Украины Владимир Зеленский поручил вице-премьер-министру по восстановлению Украины – министру развития громад и территорий Алексею Кулебе. Одесская областная прокуратура начала расследование гибели людей.
3 октября в Одессе прошло заседание городской комиссии по вопросам техногенно-экологической безопасности и чрезвычайных ситуаций (ТЭБ и ЧС). Коммунальные службы Одессы после очередного сильного дождя в воскресенье, 5 октября, продолжили работы по очистке дождеприёмников, остановочных комплексов и закреплённых территорий.
14 октября президент Владимир Зеленский подписал указ о лишении Труханова украинского гражданства, поскольку СБУ подтвердила наличие у него российского гражданства.
Нардеп Алексей Гончаренко заявил, что «в правовом государстве нельзя просто так взять и лишить какого-либо гражданства. Как бы кому-то не нравилось, но за Труханова проголосовали одесситы. Кроме того, он родился в Одессе». Лишение Труханова украинского гражданства Гончаренко определил как «последний день существования местного самоуправления в Украине».
Одесса News информировала также, что исполнять обязанности городского головы Одессы с 16 октября стал секретарь городского совета и депутат от «Слуги народа» Игорь Коваль. 16 октября в Одессе депутатам городского совета представили главу новообразованной городской военной администрации Сергея Лысака, экс-начальника Днепропетровской ОВА.
28 октября Геннадию Труханову вручили подозрение в служебной халатности из-за непринятия мер во время наводнения в городе 30 сентября.
Фото и видео: Думская
Больше новостей на нашем Telegram-канале: https://t.me/+K3QIJDVwDQhmNDMy
