Кожний світанок над Національним природним парком «Тузлівські лимани» наближає українців до перемоги над ворогом.
Це собливо відчуваєш, спострігаючи за природними процесами, що відбуваються у цій заповідній царині.
Зараз йде активна міграція птахів вздовж Азово-Чорноморського узбережжя України. За спостереженнями відомого одеського біолога Івана Русєва, рожеві пелікани, яких зараз в Національному парку залишилось одиниці, хапають осінні промені сонця і «відлетять на Південь, щоб повернутися до нас після Перемоги».
Відрадно, що тишу заповідної зони не переривають вибухи гармат, і птахи можуть у безпеці відлітати в інші краї.
Але людська діяльність, по при все, впливає на природні процеси заповідника.
У минулому випуску недільного репортажу з «Тузлівських лиманів» ми писали про ставлення до екологічних проблем Причорноморської низини місцевих очільників, про візит начальника Одеської обласної військової адміністрації Максима Марченка до Ізмаїльського району з метою вирішення проблемних питань стану водойм та водосховищ.
Максим Марченко визнав, що 45 озер, що налічуються в Одеській області, у тому числі 8 прісноводних Придунайських: Ялпуг, Кугурлуй, Катлабух, Китай, Сасик, Кагул, Картал, Саф’яни, зазнали значного негативного впливу у попередні роки через недосконале управління та експлуатацію, зміни клімату.
«Канали експлуатуються понад 60 років, замулені і заросли рослинністю, потребують робіт з розчищення. В аварійному стані захисна дамба на Дунаї, що створює загрозу питному водозабору Ізмаїлу», — відзначив під час візиту керівник області і дав доручення розлянути варіанти наповнення водою озера Ялпуг, відновити та відремонтувати шллюзи в водоймищах Саф’янівської громади для підтримання належного рівня води в придунайських озерах…
Редакція Одесса News звернулась до Івана Русєва прокоментувати візит Максима Марченка та прийняті ним рішення.
«Будь-яка людська діяльність повинна дотримуватися законів природи», — розпочав нашу бесіду одеський еколог.
А прийняті на цій нараді рішення Іван Русєв вважає «навіяним совковим підходом радників губернатора.
«Треба дати можливість Дунаю самому регулювати рівень води в озерах, тому що природа знає краще, — впевнений доктор біологічних наук. — Природно і історично ці водойми були наповненими, коли рівень води в Дунаю був високим, і висихали, коли був низький рівень. Але людина хоче мати вигоду і тримати їх наповненими».
Між тим, — зауважив Русєв, — слід пам’ятати, що багато води з озер знову піде на надто хімізовані поля аграрного сектору, кількість яких ніхто не контролює, а потім знову за законами фізики – цей хімічний бульйон знову піде в озера. І принесе з собою різні хімічні сполуки, у тому числі токсичні.
«Окрім того, зараз, прибережно-захисна смуга всіх придунайських озер не витримує критики й повинна бути приведена до охорони згідно з Водним та Земельним Кодексами України», — додає наш співрозмовник.
Але кращим виходом з ситуції щодо рівня води у Дунаї — «це забрати всі шлюзи та дати можливість природі самій підтримувати рівні води, а людині – пристосовуватися до природних умов, які історично існують в Придунав’ї і вирощувати те, що адаптовано до природних умов і зональності».
«Вважаю, сказав Русєв, що за лаштунками рішення про виділення грошей на примусове поповнення озер може ховатися банальна корупція: – Дивно, що дають такі гроші також з екофонду. Коли був критичний стан на Тузлівських лиманах, нашому нацпарку не дали ні копійки, тому що знають – ми ні копійки не дамо откату. А тут обов’язково через Департамент екології ОДА, окрім подачі води, ще будуть і відмивати гроші. За проблемою збереження придунайських озер ховаються не лише закони природи, а й закони економіки та просто людські закони. Крім того, низка міжнародних конвенцій, які Україна зобов’язана виконувати, майже не виконуються».
Думку одеського еколога поділяють й ренійські фахівці.
Зокрема, Олег Дьяков, експерт регіональної природоохоронної громадської організації Rewilding Ukraine («Ревайлдинг Україна») говорить, що ця проблема складна, комплексна, а якщо говорити стисло, то треба зазначити, що «на сьогодні між озерами Картал і Кугурлуй побудовано систему водопропускних споруд, а надалі треба розчистити бар на каналі Прорва – мілководну ділянку, утворену наносами Дунаю при впаданні каналу в озеро. Крім того, на Карталі ми плануємо встановити гніздування для кучерявих пеліканів – дуже рідкісного для Придунав’я виду цих птахів. Якщо рожеві пелікани досить широко поширені в нашому регіоні, то кучеряві потребують особливого захисту.
Загалом напрямів діяльності багато, але все буде залежати від того, наскільки Ренійська громада зацікавлена у здійсненні таких проектів.
Якщо зацікавлена – будемо співпрацювати. Якщо не зацікавлена, або ж місцева влада керується виключно споживчим ставленням до природи, без урахування екологічних факторів, то, відповідно, ми не маємо сенсу активно вкладати сюди кошти міжнародних фінансових донорів: у Придунав’ї достатньо інших територій, де ці фонди можуть бути затребувані. Ми й так за останні роки залучили до Ренійської громади величезне фінансування для відновлення системи водообміну між озерами Картал та Кугурлуй.
Не буду приховувати, що після російського вторгнення були пропозиції заморозити такі проекти. Однак ми переконані, що саме зараз природа нашої країни гостро потребує допомоги, тим більше що державного фінансування екологічних програм найближчим часом очікувати не доводиться».
Важко щось додати до слів фахівців. Як далі будуть розгортатись події — у наших наступних випусках.
Фото: газета «Кур’єр тижня» (м. Ізмаїл), Іван Русєв/Facebook
Підписуйтесь на наш канал в Telegram: https://t.me/joinchat/UtNeW3LzPmqqxBod — будьте у курсі важливих подій.
