У Лімасолі 16 червня з успіхом пройшла прем’єра вистави «Такі слабкі та сильні жінки» у постановці Першого Українського театру на Кіпрі «Крила». Одеська письменниця, кіносценаристка Ксенія Заставська долучилася до постановки цієї п’єси.
Кореспондент Одесса News попросив пані Ксенію відповісти на кілька запитань у зв’язку з цією культурною подією.
Пані Ксеніє, розкажіть, яким чином вам вдалося зв’язатися з театром на Кіпрі?
Вийшло все випадково. Спочатку я отримала запрошення від ПЛАСТу на Кіпрі приїхати з презентацією книги «Щедрик. Моя сповідь» до Лімасолу. Звернулася тоді до мене зовсім незнайома людина – Лілія Лапєєва. Я на той момент вже провела 12 презентацій і була втомлена. Але мене здивувало те, що на Кіпрі є ПЛАСТ. Я зв’язалася з пані Лілією і була вражена тим, що вона розповіла. Як з’ясувалося, що в Лімасолі є не тільки ПЛАСТ, який вона створила, а й українська школа і освітній центр. Я із задоволенням прийняла запрошення і прилетіла на Кіпр, взявши із собою тільки 14 книжок.
Я приїхала трохи раніше назначеного часу до освітнього центру «Крила». Лілія показала школу, познайомила мене з пластунами. Я побачила, як у вільний час там плетуть сітки для наших військових.
Презентація книги пройшла при повному залі і тривала більше двох годин. Люди дякували за фільм, раділи зустрічі. Книжок не вистачило всім бажаючим.
Ми спілкувалися після презентації наче знайомі багато років. Я почула історії людей, які опинилися там через війну, а хтось переїхав багато років тому.
Я дізналася про заходи, які проводять ці чудові люди задля підтримки України, як допомагають біженцям, як збирають гроші на ЗСУ.
Наступного дня мені організували екскурсію до Пафосу.
А яким чином ви долучилися до роботи театру?
Саме на презентації книги я познайомилася з режисеркою і актрисою Жанною Супруненко. Вона розповіла про те, як створила театр задля просування української культури на Кіпрі, розповіла про роботи, які вже втілені у життя, про свої задуми і про майбутню виставу. Тоді вона попросила допомогти з написанням п’єси. Я погодилася.
Коли прочитала – мені дуже сподобався матеріал, який вже було створено. Я тільки запропонувала дописати перший акт і трохи змінити фінал. В самі діалоги я майже не втручалася, бо дуже поважаю чужу працю. Тим більше, створено все було чудово!
Дізналася й цікаву історію написання п’єси. Жанна дала оголошення про пошук сценаристів. Першою відгукнулася непрофесійна письменниця Олена Діметріу, яка через війну відчула такі емоційні зміни, що захотіла спробувати себе у драматургії. Так почалась робота над фабулою вистави. Участь у створенні взяли самі акторки. Потім пройшли спільні чистки першої версії сценарію, і почали обговорювати героїнь. Які вони? Чим живуть, про що думають, мріють, від чого радіють і через що сумують? У якості домашнього завдання на пропрацювання персонажа, Жанна попросила акторів описати біографію героїні і придумати монолог, який би розкривав, що це за людина, давав можливість глядачам зазирнути у внутрішній світ, підслухати думки, що складають основу її особистості. Знаю, що над п’єсою працювали півтора роки – дописували, переписували, доповнювали…
Хочу відзначити, що читати мені цей матеріал було дуже цікаво. Я уявила всіх героїнь, розуміла задум і залюбки допомогла, чим змогла. Таким чином, я стала співавторкою цієї чудової п’єси.
Про що саме п’єса? Чи можна розповісти?
П’єса розповідає про історії чотирьох абсолютно різних за характерами, віком, фахом жінок, яких доля звела на Кіпрі. Одна з героїнь давно живе в цій країні, друга – приїздить до чоловіка, який там працює за контрактом, ще дві героїні опиняються там через війну. Глядач знайомиться з їхніми історіями – іноді сміється, іноді плаче. Вистава про жіночі долі, про кохання, про війну… У фіналі троє з героїнь повертаються до України. Цікава і неординарна історія, яка побудована в незвичний спосіб, тому точно нікого не залишає байдужим.
Ви – авторка сценаріїв і романів, вперше працювали над п’єсою?
Ні, я до цього написала п’єсу для дитячої студії, але не встигли втілити її через ковід, а потім почалася велика війна. А нещодавно на прохання знайомої режисерки з радістю написала п’єсу в дуже незвичному форматі. Це була теж цікава робота. Але відкрити всі нюанси не маю права без згоди режисерки.
Вас запрошували на прем’єру вистави «Такі слабкі та сильні жінки» до Кіпру?
Звісно, що запрошували. На жаль, я не могла бути присутньою через багато заходів, що вже були заплановані в Україні. Але коли відбувалася прем’єра, я думками була теж на сцені. Знаю, що був аншлаг! Я безмежно раділа, незважаючи на відстань, разом з актрисами, режисеркою і директоркою освітнього центру «Крила». Взагалі, мені таланить на людей. Тому дякую долі за кожну таку чарівну зустріч і кожне знайомство.
Два дні тому відбувся другий показ вистави вже в Ларнаці. На нього мене теж запросили, але знову не вийшло приїхати з особистих причин. Після вистави мені передзвонила Жанна і спитала, куди перерахувати частину коштів, яку вдалося зібрати: на допомогу батальйону, де служить моя рідна людина, чи на майбутній фільм, який ми плануємо знімати в Одесі. Я відразу сказала, що на батальйон. Безмежно дякую Першому Українському театру на Кіпрі за таку потужну допомогу. Хочу відзначити, що вони постійно допомагають нашим військовим з інших бригад.
В мене спитали, коли саме я зможу прилетіти до Кіпру. Я відповіла, що напевно восени. Тоді мені пообіцяли, що спеціально під мій приїзд зіграють виставу «Такі слабкі та сильні жінки» ще раз. Таке ставлення конче приємне і надає наснаги творити!
Чи є плани написати ще п’єсу для Першого Українського театру на Кіпрі?
Мені вже запропонували написати дві п’єси – для дітей і для дорослих. Я з великим задоволенням виконаю цю роботу. Повторюю, таке ставлення до моєї праці дарує віру і натхнення.
Мені здається чи вас вже більше знають і цінують за кордоном, ніж вдома? Сценарії ваші перемагають за кордоном. Працюєте в литовській письменницькій резиденції. Сценарії пишете для європейської кінокомпанії. П’єси створюєте для театру на Кіпрі.
Таки є, коли чесно. Трохи ображає і викликає нерозуміння. Напевно, мої роботи цікавіші для європейців та американців. До речі, зараз одна з моїх ідей сподобалася у Канаді. Отримана пропозиція від канадійського продюсера. Але про це розповім іншим разом.
Одесса News інформувала про складні відносини одеської кіносценаристки з київськими чиновниками від кіно.
Фото з архіву Ксенії Заставської
Більше новин на нашому Telegram-каналі: https://t.me/+K3QIJDVwDQhmNDMy
