Відома одеська письменниця, кіносценаристка Ксенія Заставська (Оксана Присяжнюк) в очікуванні висновків Ради Держкіно України щодо її сценарію «Стефа» поділилась з кореспондентом «Одесса News» думками щодо полярності оцінювання свого творчого доробку.
Добрий день, пані Оксано. Востаннє ми спілкувалися саме перед тим, як компанія подавала ваш сценарій «Стефа» на конкурс Держкіно. Ви обіцяли зустрітися з нами і розповісти про ваші успіхи. Але вчора я прочитав відгуки на сценарій, які мене здивували. Як ви можете пояснити такі розбіжності в оцінюванні?
Добрий день. Дякую за увагу. Саме вчора на сайті Держкіно з’явилися результати. Сценарій «Стефа» оцінювали 7 експертів. Чотири експерти поставили найвищі бали, два експерти поставили не дуже високі бали. Я до конструктивної критики ставлюся з розумінням і повагою. Кожен має право на своє творче бачення. Але один з експертів неприємно здивував. Він не просто надав деструктивну критику, а ще й вирішив принизити мене, як людину, навіть не як автора. Наводжу його слова, які шокували всіх: «огидна експлуатація дитини як жертви в надії викликати співпереживання до дівчинки та історії».
Я теж, коли чесно, зараз здивований. Вас звинувачують в тому, що ви у своєму сценарії зробили жертву з дитини задля того, щоби історія набула привабливості, і тому це виглядає огидно на думку цього експерта?
Саме так цей вислів зрозуміли всі. Мені вчора писали і телефонували багато українських і закордонних кінематографістів. Всі були обурені. Звісно, я теж обурена. По-перше, експерт працює зараз у державній установі і не має права використовувати слова на кшталт «огидно». Це не приватна вечірка, де кожен може вживати ті слова і фрази, які забажає. Це державний конкурс, де прийнято висловлюватися професійно. Я вже не кажу про інші його непрофесійні вислови, але «огидно» — це нонсенс. По-друге, я пройшла майже 50 міжнародних конкурсів. Повірте, не завжди були схвальні відгуки, але неприпустимих висловлювань там не було жодного разу. До речі, слово «огидно», що в перекладі на російську буде «мерзко», я чула одного разу. Це був вислів російського експерта про фільм «Щедрик», який росіяни вкрали і демонстрували на своїх ресурсах. Невже тепер наш експерт наблизився до рівня росіян?
За логікою цього експерта, в «огидній експлуатації дитини» можна звинуватити вас, як авторку сценарію фільму «Щедрик», який став одним з найкращих фільмів в історії українського кіно. Фільм, який полонив серця глядачів не тільки в Україні, а багатьох країнах світу. Коли дотримуватися логіки цього експерта, то так само можна звинуватити творців фільмів «Крадійка книг», «Життя прекрасне», «Хлопчик у смуглястій піжамі» та багато інших шедеврів світового кіно. Там теж показують війну очима дітей.
Звісно, що можна звинуватити всіх. Але є відчуття, що невідомий експерт мав за мету не звинуватити мене, а саме принизити. Задля порівняння на своїй сторінці у фейсбуці я опублікувала відгук англійською мовою з першого конкурсу, в якому брала участь, а також кілька карток з оцінками з міжнародних конкурсів.
Переклад відгуку американського експерта: «Це важливий і своєчасний твір, став ще цікавішим, оскільки він оснований на досвіді дитини. Читач може стати свідком подій війни наскрізь очима того, хто навіть не розуміє війни, чия подорож починається з правди і перетворюється в один із жахливих переживань. На початку Стефу нудить при вигляді власної крові. У фіналі Стефа бачить багато крові інших людей, але звикає до цього. Читач стає свідком світла цієї маленької людини, яка спочатку сповнена радості й оптимізму, а потім згасає й темніє. Стефа уособлює багатьох дітей, які постраждали і страждають у нинішній війні в Україні, а також у незліченних війнах, які вразили людство. Цей сценарій є закликом до дії. Просить читача звернути увагу. Коли світ є настільки сповнений страждань, що легко відірватися від трагедії. Стеф нагадує читачеві про це і вони не можуть відвести погляд. Чоловіки, жінки та діти страждають і вмирають, і це відповідальність кожного відстоювати те, що є правильним, захищати невинних і честь, і зберегти культуру пригноблених. Наприкінці Стеф каже: «Я хочу, щоб ви мене почули і заспіваю нашу пісню». І цей читач, витираючи сльози на власних щоках, відчуває зворушення і натхненний робити саме це. Експерт вважає, що STEPH заслуговує додаткового повного читання сторінка за сторінкою, це принесе велику користь від повного аналізу Академії на 5-8 сторінках детально про десять набраних елементів».
Дозволю собі процитувати далі відгук цього експерта: «Очевидно, що сценарій написано нашвидкуруч, щоб встигнути до потрібної дати пітчингу». В мене складається враження, що людина, яка це пише, дуже далека від світа українського кіно. Бо про ваші перемоги на міжнародних конкурсах писали всі провідні медіа, бігучою стрічкою цю інформація повідомили під час новин на багатьох центральних каналах.
Напевно, ви праві. Звісно, що сценарій не писався нашвидкуруч. Я працювала над ним два роки, враховувала всі зауваження, які отримувала. Крім того, удосконалювала цей сценарій під орудою професора з США, який викладає сценарну майстерність 30 років. Я йому дуже вдячна за співпрацю.
Я розповідала, як виникла ідея написання цього сценарію, якого не мало бути, як і цієї війни. Війну я зустріла у рідному місті Одесі. Після прийняття рішення не виїжджати, а допомагати нашим військовим, я розуміла всю небезпеку для себе і своєї доньки. Ми пам’ятаємо, що російські війська стрімко просувалися суходолом до Одеси, і вже за 200 кілометрів від міста точилися запеклі бої. З іншого боку на окупованій частині Молдови, так званого Придністров’я, стояли напоготові російські війська, щоби допомогти взяти в кільце моє місто. А з моря 13 величезних десантних кораблів очікували свого часу, щоби висадити морський десант. Одеса готувалася до облоги і могла повторити долю Маріуполя. Тоді вся моя увага була прикута до страшенних подій у цьому місті.
Саме в той момент в новинах я побачила дівчинку Амелію, яка співала в київському метро під час повітряної тривоги. Моя уява намалювала героїню, яка співає для мешканців оточеного міста і я вирішила писати. Задля чого? Я розуміла, що якщо росіяни увірвуться до Одеси, вони заарештують мене серед перших за проукраїнську позицію. Поки цього не сталося, мені потрібно було написати правду про злочини армії рф і якимось чином передати цю правду на Захід.
Я уявляла себе на місті мами, а мою доньку на місті головної героїні – маленької дівчинки. В цьому сценарії мої переживання, мої страхи, навіть діалоги мої і моєї донечки.
Цей твір про мене. Як би могло статися, коли б…
Писала я за подіями, що коїлися в Маріуполі, Харкові, Миколаєві, про які дізнавалася з новин. Потім всі ми дізналися про Бучу, Бородянку та інші міста Київської області.
А в цей час росіяни намагалися прорватися до Одеси. Тому я поспішала. Поспішала, поки жива. Я розуміла, що, напевно, це мій останній сценарій. Він повинен бути правдивим і повинен привернути увагу всіх людей світу до жахів, які чинить росія.
По закінченні роботи, я передала сценарій «Стефа» до Канади своїй співавторці по інших творах Анні Смолій. До речі, Анна – чудова режисерка, не тільки сценаристка. Вона не змогла прочитати, бо сльози заважали. Прочитав її колега, який з дитинства мешкає у Торонто, але пам’ятає українську мову. Він плакав. Саме він зробив переклад англійською і запропонував подати на фестивалі і конкурси. Але зовсім не для того, щоби отримати славу, а щоби таким чином світ дізнався гірку правду про нашу війну.
До речі, кінокомпанія вже провела кастинг і обрала маленьку актрису на головну роль. На моє прохання кастинг-директорка розшукала і Амелію Анісович, яка фактично стала прототипом історії. Вона взяла участь у нашому кастингу. У її мами, як і у інших батьків дівчат, які проходили кастинг, чомусь мій сценарій не викликав огиду і вони не сприйняли його так, як експерт.
Назвіть, будь ласка, ще раз конкурси і кінофестивалі, де ви здобули перемоги за сценарієм «Стефа».
Це важко. Коли я почну перераховувати всі фестивалі, тоді читач втомиться читати. Можу назвати країни. Це США – найбільша кількість відзнак і перемог, Канада, Австралія, Японія, Велика Британія, Чехія, Нідерланди, Італія, Словаччина, Франція, Португалія… Ні, всі точно зараз не згадаю. Але дуже почесним було те, що рік я була обличчям дуже потужного сценарного конкурсу WRPN, що проходить у Делавері, США. Я тоді отримали відразу дві перемоги: головну діамантову нагороду за сценарій «Стефа» і золоту нагороду за сценарій «Актриса». Сценарій «Стефа» розмістили на Стіні слави цього фестивалю. Були інші цікаві фестивалі і запрошення на червоні доріжки.
Тобто сценарій на Стіні слави конкурсу в США має 10 міжнародних перемог і 17 нагород та відзнак по всьому світові, а в Україні його і вас, як авторку принижують? А якщо про це дізнаються на цих конкурсах або напише закордонна преса?
Спочатку я подумала, що піду таким шляхом і дам інтерв’ю закордонній пресі. А потім зрозуміла, що не можу такого зробити, бо таким чином зайвий раз нагадаю про корупцію в Україні і можу нанести шкоду нашій країні. Зараз йде війна. І я в першу чергу думаю про престиж України. Крім того, сподіваюся, що вдруге такого не повториться, і мені не прийдеться вдаватися до крайніх заходів.
Хочу спитати, чи є на цьому конкурсі Держкіно хоч би один сценарій, який має приблизну кількість міжнародних відзнак чи нагород, що маєте ви?
Мені про таке невідомо. Напевно, що ні.
Наскільки я знаю, готується великий матеріал про вас під назвою: Ксенія Заставська – авторка найтитулованішого сценарія «Стефа». Мені прикро, що найтитулованіший сценарій українського кінематографа вирішили зганьбити.
Мені теж прикро. Згадую, що я отримала чотири пропозиції про передачу прав іноземним кінокомпаніям – двом з США, з Франції і та Великої Британії. Але після спілкування, я відчула, що там не розуміють трагедії, яку ми переживаємо. Це різні світи. Хоча я могла би непогано заробити, коли чесно. Але фільм би вийшов неправдивий. Тоді багато хто не зрозумів мене. Але я вирішила, що кіно про нашу війну повинна зняти саме українська кінокомпанія.
Я відмовилась від великого гонорару (за кордоном гонорар пропонували у п’ять разів вищий за ті, що платять в Україні) заради того, щоби розвивалося наше кіно. Тому не буду терпіти цькування тих, хто хоче догодити певним людям…
Сподіваюся на здоровий глузд тих, хто дійсно вболіває за українське кіно не на словах, а на ділі. Бо ця ситуація на сьогодні виглядає жахливо. А в очах іноземців, які надавали вам перемоги, звісно, Держкіно буде виглядати, як повністю корумпована організація, яка знецінила всі міжнародні нагороди і продемонструвала зневагу до думок поважних міжнародних експертів і кіномитців.
Як повідомляла Одесса News, лідером кінопрокату в 2023 році стала стрічка «Щедрик», автором сценарію якого є Ксенія Заставська.
Фото та скриншоти: Ксенія Заставська
Більше новин на нашому Telegram-каналі: https://t.me/+K3QIJDVwDQhmNDMy
