Сімнадцяту перемогу Україні вчора принесла сценаристка і письменниця Оксана Присяжнюк (творчий псевдонім Ксенія Заставська). Її сценарій «Ever After», написаний за оповіданням і у співавторстві з київською письменницею Наталією Твердохліб, здобув золоту нагороду на кінофестивалі International Gold Awards в США. Варто відзначити, що ця перемога стала 44-ю міжнародною відзнакою Ксенії Заставської за її сценарну діяльність на міжнародному рівні. Найтитулованішим українським сценарієм на сьогодні є її сценарій «Стефа» (STEPH).
Ксенія Заставська з цього приводу дала ексклюзивне інтерв’ю кореспонденту Одесса News.
Редакція вітає Вас, пані Оксано, з черговою перемогою. Як ви зазначили, це 17 перемога і 44 відзнака на міжнародному рівні за три ваші сценарії. Ми неодноразово отримували прохання наших читачів уточнити, що означає термін «міжнародні відзнаки».
Дякую за увагу і вітання. На міжнародних кінофестивалях, окрім перемог, є різні відзнаки, за які надаються лаври: «офіційний відбір» (схоже на лонг-лист), «номінант» (схоже на шорт-лист), «спеціальна відзнака», «срібло» та інше. Тобто, кожний кінофестиваль має право розробляти свої нагороди і відзнаки. Трохи простіше на суто сценарних конкурсах: там є чвертьфіналісти, напівфіналісти, фіналісти і переможці. Таким чином за все, що надають лаври, вважається відзнаками. Звісно, що головні – це перемоги!
44 відзнаки і 17 перемог на міжнародних конкурсах і кінофестивалях, це, напевно, рекорд для України?
Коли чесно, я не можу нічого сказати з приводу того, чи є рекорд, чи немає. Але у червні відомий журнал «Жінка» назвав мій сценарій «Стефа» — найтитулованішим сценарієм України.
До речі, коли ми згадали сценарій «Стефа», хочу спитати про його подальшу долю. Ми всі знаємо, що цей сценарій змагався за отримання державного фінансування на конкурсі Держкіно і йому забракло кілька десятих балів. Я читав, що багато хто вважає, що деякі члени комісії поводили себе некоректно, ставили безліч питань не по темі, оцінки були несправедливі, вас «завалювали», як могли (цитую те, що вдалося прочитати). Але є такі фахівці, які вважають, що нова Рада при Держкіно має право переоцінити ваш титулований проєкт, виправити несправедливість і профінансувати фільм «Стефа», сценарій якого отримав високу оцінку у світі і багато нагород.
Мої сценарії кілька разів брали участь у пітчингах Держкіно, але я ніколи не цікавилася правилами, за якими діє Рада. Я ж сценаристка, а не продюсер, тому не можу знати таких речей. Що стосується некоректності поведінки деяких експертів і питань, то таке було. Замість 5 хвилин, які відведені за регламентом, нам ставили питання 15 хвилин, чим порушили цей регламент. Питання були, дійсно, дивні, але мені не хочеться це обговорювати. Просто «Стефа» має найбільшу кількість відзнак і перемог серед цих трьох моїх сценаріїв – 32 рази його нагороджували за кордоном. А ось новий сценарій «Віддалені наслідки» (Ever After – анг.) отримав свою першу міжнародну нагороду – відразу гран-прі!
Розкажіть, будь ласка, про новий сценарій. Яка історія його написання?
Історія написання цього сценарію незвичайна. Все почалось з того, що компанія «КалинаФільм» оголосила конкурс на фінансування продакшну короткого метру. Я відмовилася брати в ньому участь, бо вважаю це конфліктом інтересів, а саме — я добре знайома з директоркою компанії Галиною Храпко, співпрацюю з нею над проектом «Стефа». Я повідомила своїх друзів –режисерів про цей цікавий конкурс задля того, щоби вони самі написали сценарії і встигли позмагатися за перемогу. Одна з них – талановита режисерка Ольга Золотарьова, яка вміє знімати чудові короткометражні фільми, попросила мене, як подругу, написати сценарій. Я нагадала, що вона сама гарно пише. Але в неї зараз багато справ, тому я погодилася допомогти знайти ідею, яка наштовхне її на написання сценарію. Я дуже хотіла допомогти Ользі і міркувала цілий день. Коли зрозуміла, що нічого цікавого придумати не можу і завтра прийдеться розчарувати людину, несподівано згадала оповідання Наталі Твердохліб про наслідки Другої Світової війни. Я писала всю ніч, а ранком був готовий сценарій, хоча пообіцяла Олі тільки придумати ідею. Я навіть забула назву оповідання, писала по пам’яті, трансформуючи події на наш час. Зранку я написала Наталі – авторці оповідання, бо повинна була спочатку спитати в неї дозвіл і продемонструвати сценарій, який в мене вийшов. Тільки після цього, я відправила сценарій Олі. Вона мовчала два дні. Я подумала — не сподобався.
Тим часом, я відправила сценарій донечці, бо звикла дослуховуватися до її думки. Вона прочитала і теж промовчала. Я відправила цей сценарій своїй подрузі – легендарній українській актрисі Галині Сулимі. Вона теж промовчала.
Тоді я розгубилася і вирішила, що всі мовчать, щоби не розчаровувати мене. Я зателефонувала доньці. Вона плакала. Моя донька – дуже сильна людина, яка ніколи не плаче над фільмами чи романами, чітко розуміє різницю між реальністю і вигаданим світом. Вона вперше плакала над твором — не стримала емоції і розповіла, як сильно на неї вплинув сценарій.
Потім я написала Галині Сулимі. Вона відповіла, що кілька годин знаходилася у стані, який неможливо передати. Галина теж дуже сильна людина, а головне – фахова. Вона в кіно з 12 років. Знімалася у стрічках всіх українських культових режисерів. Напевно, краще неї, ніхто не розбирається в якості сценаріїв. Вона сказала: «Ксеню, це шедевр! Ти написала неймовірний сценарій. Фільм, який буде знято, вартий найвищого визнання».
Оля надиктувала мені повідомлення тільки на третій день. Вона підтвердила ті слова, які я почула від доньки і Галини. Як з’ясувалося, від емоцій, які переповнювали її душу, вона починала диктувати мені повідомлення і не могла завершити. Як тільки Оля трохи заспокоїлася, висловила свою думку. Але… Ольга відмовилася знімати таке важке кіно, бо зізналася, що не зможе зануритися повністю в світ цього фільму. Вона звикла або знімати якісно, або не знімати взагалі.
Я завжди демонструю всі свої твори близьким людям. Незважаючи на високу оцінку, мені допомагали удосконалити цей сценарій режисери Анна Смолій і Володимир Харченко-Куліковський. Переклад на англійську мову теж допомогла зробити моя подруга Анна Квинтано, яка багато років мешкає у США. Я безмежно дякую всім за допомогу і підтримку. Додам, що у всіх друзів цей сценарій викликав потужні емоції.
Пані Оксано, ви дуже заінтригували такою оцінкою вашого сценарію. Тепер зрозуміло, чому він отримав перемогу у США. Коли можна, розкажіть, про що цей сценарій.
Сценарій про наслідки війни. Решта – творча таємниця, яку я не можу зараз розкрити. Ті відчуття, які пережили мої близькі люди, коли ознайомилися зі сценарієм, я сама пережила, коли вперше прочитала оповідання Наталі Твердохліб. Пам’ятаю, що це було років десять тому. На жаль, сценарій за ці роки став більш актуальним. Ми всі травмовані війною. А тоді я прочитала і залишила повідомлення для авторки з проханням зв’язатися зі мною. Наталя не побачила цього повідомлення, а десь через рік їй хтось із знайомих передав, що я її розшукую. На той момент я вже працювала над іншими проєктами, тому якось забула про мету свого прохання. Але ми почали спілкування з Наталею онлайн. Не скажу, що ми часто спілкувалися, але я відкрила для себе чудову і талановиту авторку. Я із задоволенням читала її оповідання і розуміла, що майже всі вони – готові ідеї для фільмів. Кілька разів я намагалася допомогти втілити її оповідання на екрані, але наражалася на відмову. І от несподівано зорі зійшлися. Сподіваюся, що це тільки перший крок, і нам вдасться зняти не один фільм за оповіданнями Наталі Твердохліб.
Наталя Твердохліб – авторка ідеї чи все ж ваша співавторка?
Ви знаєте, я не люблю оце «Автор ідеї». У людини народжується ідея, вона її розробляє, створює героїв… А потім з’являється такий собі умовний автор сценарію і відсовує убік автора, без якого в нього не було б цього сценарію. В титрах може з’явитися «Автор ідеї», а може і не з’явитися. Це справедливо? Я вважаю, що ні! Як на мене, навіть коли сценарій дуже сильно переписаний сценаристом і лишається тільки ідея або сюжетна лінія автора твору (роману, оповідання, новели), є два співавтори сценарію. Найскладніше, це придумати ідею. Подивіться, через брак ідей у нас з’являються фільми з однаковими сюжетами. Дивитися нецікаво.
Тому, придумати неординарну ідею – це найважча задача! Є інша ситуація, що виникає вже між сценаристами: автор написав сценарій за своєю ідеєю, тобто зробив найважче і найголовніше. Потім він передав авторські права на екранізацію. Під час знімального процесу режисеру чи продюсеру захотілося удосконалення (удосконалення під час зйомок – це нормальний процес), і тут з’являється такий собі «співавтор», який переписує те, що йому чи режисеру заманеться, навіть не порадившись і не взявши дозвіл на такі «творчі втручання» у справжнього автора. Фактично – це дії за спиною людини, яка створила історію за своєю ідеєю.
А ще може бути, що саме під сценарій автора держава надала фінансування, а хтось прийшов на все готове і написав своє творіння! Підкреслюю, написав за чужою ідеєю. Як це назвати? Гадаю, що треба вже якось давати назви таким діям. От таких «співавторів» я не поважаю. Я виступаю проти порушення авторського права всіх учасників знімального процесу. Виступаю за елементарну повагу, дотримання морально-етичних і юридичних норм. Тому наполягаю, Наталя Твердохліб – співавторка, яка буде вказана першою у титрах фільму. Вона створила історію за надзвичайною ідеєю, а я тільки надала їй сценарного вигляду і переробила на наш час.
Повністю підтримую ваші думки. Елементарна порядність і повага повинні переважати. Ви сказали вчора при нашому короткому спілкуванні, що невдовзі плануєте розпочинати знімальний процес.
Так, в нас є режисерка – Оксана Тараненко. Вона добре відома і шанувальникам українського кіно, бо багато фільмів зняла, і шанувальникам оперного мистецтва. До речі, Оксана поставила не одну оперу в Одеському театрі опери та балету. Наталя Делієва, яку теж добре знають одесити, буде продюсером нашого майбутнього фільму. Нагадаю, що Наталя Делієва — Голова Всеукраїнської громадської організації «Об’єднання українських жінок «Дія», Президент Благодійної організації «Перший театральний благодійний фонд», була продюсером двох стрічок і серіалу. Саме вона проводить імерсивні виставки по всьому світу. Про всіх членів нашої команди розповім трохи пізніше.
Я бачу, що творці майбутнього фільму тісно пов’язані з Одесою. А де відбуватимуться зйомки?
Ви праві, ми всі тісно пов’язані з нашим містом. Розкрию один секрет – зйомки плануємо саме в Одесі. Ми вважаємо, що наші локації – неймовірні і допоможуть більш гармонійно передати задум майбутнього фільму.
Фото з особистого архіву Оксани Присяжнюк
Більше новин на нашому Telegram-каналі: https://t.me/+K3QIJDVwDQhmNDMy
