Скандал навколо масштабної державної програми підтримки культури «Тисячовесна» спалахнув у серпні 2026 року після оголошення результатів конкурсу, на який виділили 4 мільярди гривень. Творча спільнота та експерти звинуватили організаторів у непрозорості, кумівстві та неефективному розподілі бюджетних коштів.
Але на тлі цього скандалу виявився й інший, про який розповіла відома українська письменниця Ірен Роздобудько на своїй сторінці в Facebook. Факти, викладені письменницею настільки приголомшливі, що редакція Одеса News вирішила опублікувати допис без купюр.
“Тепер, як і обіцяла, розповім з усіма подробицями все, що стосується майже десятирічної (!) історії зі сценарієм до фільму про вбитого росіянами і повторно розстрілюваного нині Миколу Леонтовича, під музику якого нахабно виступають російські фігуристи.
Зауважу: хто мене знає особисто – той знає, що я не істеричка і мені не бракує уваги – зокрема моїх дорогих читачів, що головне. І що я не прагну участі в гучних заходах, особливо тих, що стосуються кіно – нині мені це не цікаво, не маю потреби відстоювати «геніальність» своїх «нетлінок» – вистачає власної самокритичності.
Просто не люблю, коли ошукують тих, хто «створює продукт» (поганеньке слівце, але це стосується будь якого створення – будь чого), а потім ще має виправдовуватися за місяці, а той й роки праці.
Не очікую, що раптом можновладці і грошодавці переграють результати. Я навіть того й не дуже хочу – адже тоді доведеться «дякую-дякую-по спині…-тра-та-та» і… замовкнути з тою подякою в зубах. А це буде нечесно щодо інших колег.
Буде інший час – прилетить і Ластівочка.
П.С.
Дякую всім, хто прочитає до кінця. Розумію, що багатьом нині не до «кіно» – але це і не про кіно! Це про ланку того ланцюжка, по якому нас змусили йти – у всіх галузях… Хтось покірно іде.
А хтось хоча б – не мовчить.
Історія:
У 2017 році я написала сценарій “Щедрик” про долю Миколи Леонтовича. Тему запропонував мені продюсер Андрій Чернюк. Спершу я хотіла відмовитися – не бачила достатньої драматургії в сюжеті, а чисто біографічний фільм не виглядав цікавим. Але потім, заглибившись у вивчення матеріалу, знайшла переконливого персонажа, від імені якого і вирішила будувати історію.
Авторське свідоцтво на сценарій зареєстроване (заявка від 03.08.2017 № 74728).
Сценарій досі не реалізований, жодного гонорару за нього я не отримувала.
Роман-байопік “Прилетіла ластівочка” був виданий 2018-го року видавництвом “Нора-Друк” зі збереженням за мною права на екранізацію. А в 2019 році він був номінований на Шевченківську премію, потрапивши у фінальний список. Роман цього року перевиданий “Видавництвом Старого Лева”.
У 2019 році продюсерка Лариса Гутаревич від продакшну №1 подала заявку на створення (!) сценарію на ґрант Українського Культурного Фонду. № п/п 53, № проєкту 320700, лот “Підтримка аудіовізуального сектору на етапі сценарної розробки та предпродакшену, сектор “Аудіовізуальне мистецтво”, назва проєкту “Сценарна розробка повнометражного художнього фільму “Щедрик” та створення презентаційного пакету майбутнього фільму”. Заявлена сума ґранту 1 227 127,00 грн. Перемогла з командою, в яку входили також Андрій Чернюк (координатор) і я як сценаристка. Про мою участь у ґранті мені не повідомили, як, зрозуміло, і про жодні виплати за ґрантом.
Тобто, п. Гутаревич як продюсерка отримує понад 1,2 млн грн державного гранту на проєкт, де я без мого відома зазначена сценаристкою і де мені приписана конкретна робота –«доробка/переробка сценарію». Засвідчую: я цієї роботи для грантового проєкту не виконувала, договору не укладала, актів не підписувала, грошей не отримувала.
Отже, питання: хто виконав і хто здав УКФ роботу, зазначену за мною і на підставі яких документів Фонд прийняв звітність та витрачання державних коштів?
Про те, що я була заявлена сценаристкою у команді проєкту та робочому плані, я дізнаюся зі звітності УКФ реалізованих проєктів. Недавно УКФ цю ж інформацію підтвердив листом на мій запит. А тоді, коли я побачила звітність, я одразу написала Андрію Чернюку.
На мій лист, у якому я просила не втягувати мене в незрозумілі для мене дії, не ганьбити, оскільки я вже маю успішний досвід співпраці з УКФ, де все ретельно перевіряється і подавати вдруге на «розробку» вже написаний сценарій є порушенням правил Фонду, я отримала листа від Андрія Чернюка, в якому він з гіркотою написав, що через незрозумілу політику відбору проєктів для державної підтримки у нього поки що “відчай і пауза”, вибачався, що не зміг знайти фінансування, і що (цитую) “Я втішений, що ви берете участь у розробці байопіку про Леонтовича з іншими продакшн студіями”. З того часу ми більше не контактували.
Але був ще один нюанс. У 2019 році від Чернюка приїжджала його помічниця, котра представилась Ларисою Гутаревич, з текстами додаткової угоди і акту виконаних робіт для підписання. Всі підписані примірники забрали на підпис відсутньому на той час в Києві Чернюку. З того часу зі мною ніхто з них не зв’язувався. Нині Андрій Чернюк прислав моїм продюсерам скани цих документів. Додаткова угода та акт підписані тільки на останній сторінці (я зазвичай підписую на кожній), сторінки не зшиті, зміст основної і додаткової угод суттєво відрізняються. Оригінали примірників до мене так і не повернулися, мій підпис, як і самого Чернюка, викликає певні сумніви.
Оскільки з’явилися нові українські продакшени, котрі з самого початку зорієнтовані на якісне патріотичне кіно, то я погодилася на нову спробу реалізувати сценарій з одним із них вже аж у 2026 році (майже через 10 років з моменту створення мною цього сценарію). Цією спробою стала “Тисячовесна”, ми вийшли з проєктом у фінальний етап.
Як виявилось, згадана вже Лариса Гутаревич, яка свого часу подавала без моєї згоди від свого продакшна №1 на конкурс УКФ розробку вже написаного сценарію, тепер стала державною експерткою і оцінює нову реалізацію сценарію про Миколу Леонтовича. Не заявила самовідвід у зв’язку з конфліктом інтересів, сидить на пітчингу, ставить запитання, голосує сама і налаштовує інших експертів голосувати проти (є експерт-свідок).
Конфіденційність
Наш проєкт «Прилетіла ластівочка» підтримав відомий американський продюсер, звернувшись з листом підтримки до міністерки культури та до конкурсної комісії «Тисячовесни». Своє відеозвернення він окремо записав і надав нам для включення його до презентаційних матеріалів, які ми надіслали на конкурс 8 серпня і до яких мали доступ оргкомітет і експерти, які оцінювали проєкт «Прилетіла ластівочка».
За два дні до початку публічних пітчингів – 10 серпня 2026 року – наш американський партнер отримує англійською мовою копію скарги за підписом Андрія Чернюка, адресованої міністерці культури України Тетяні Бережній та Голові держкіно Андрію Осіпову, і шокований змістом цього листа, де мене і заявників звинувачено у порушенні авторських прав. Він пересилає його нам. Заявник офіційно звернувся до Голови Держкіно, щоб той в свою чергу також офіційно ознайомив зі скаргою тих, кого ця скарга безпосередньо стосується. Запит було проігноровано (всі листи є, ланцюг пересилань зафіксовано).
У нашій телефонній розмові Андрій Чернюк зізнався, що конфіденційну інформацію про подачу сценарію «Прилетіла ластівочка» на конкурс йому повідомила Лариса Гутаревич, а також надіслала йому як сценарій (можливо й інші документи із заявки) і сам текст скарги, щоб він підписав і розіслав адресатам, що він і зробив. Цим Лариса Гутаревич порушила п. 8 Положення № 404 про сумлінність та конфіденційність.
Тобто, резюмуючи: людина, щодо якої є питання щодо неузгодженого використання імені авторки та неналежного подання державного гранту у 2019 році, через сім років отримує від держави повноваження оцінювати цю саму авторку і той самий твір – і при цьому вона ще й порушує конфіденційність і приховує власний конфлікт інтересів.
14 серпня 2026 року, ще до фінального голосування, я надіслала у терміновому зверненні п. Андрію Осіпову інформацію, що містить підстави негайної перевірки можливого конфлікту інтересів та порушення конфіденційності Ларисою Гутаревич.
Постанова Кабінету Міністрів № 404 встановлює для членів конкурсної комісії два принципово важливі для цієї історії обов’язки. Перший – конфлікт інтересів. Пункт 8 Положення вимагає від члена конкурсної комісії бути сумлінним, об’єктивним і неупередженим, не допускати конфлікту інтересів та повідомляти про нього. У разі реального або потенційного конфлікту член комісії повинен повідомити про нього голову і не брати участі у розгляді, обговоренні та голосуванні щодо відповідного проєкту. Другий – конфіденційність. Той самий пункт зобов’язує членів конкурсної комісії забезпечувати нерозголошення та конфіденційність інформації, отриманої під час виконання своїх повноважень, до офіційного оприлюднення результатів конкурсу.
21 серпня 2026 року заявник звернувся з вимогою заслухати і взяти до уваги усі факти, які вказують на порушення п.8 Положення і що проєкт потребує переголосування (всі листи можуть бути надані)”.
Це – не кінець скандалу. Найближчим часом редакція продовжить цю тему.
Підписуйтесь на наш канал у Telegram: https://t.me/+K3QIJDVwDQhmNDMy