Літо в столиці Кіпру Ларнаці розпочалося з культурної події ужитті українців, які мешкають у цій країні, — прем’єри ековистави для дітей «Зустріч літа» у постановці Першого Українського театру на острові «Крила» за пʼєсою одеської письменниці Ксенії Заставської (Оксани Присяжнюк).
Авторка була запрошена в цю країну, і особисто привітала дітей та їхніх батьків. Після повернення в Україну Оксана Присяжнюк дала інтерв’ю кореспонденту Одесса News.
Пані Оксано, як ви вже розповідали, це третя вистава, де ви є авторкою пʼєси для театру на Кіпрі. Як відбувається ваша співпраця?
Дуже дякую за увагу. Так, це третя вистава за моєю пʼєсою і друга, де я є єдиною авторкою. Перша пʼєса «Такі слабкі і сильні жінки» була майже написана, коли я долучилася і внесла деякі пропозиції, що були сприйняті. А от пʼєсу «У пошуках Святого Миколая» я написала вже на прохання режисерки-постановниці Жанни Супруненко. Премʼєра вистави відбулася узимку минулого року, а потім її грали кілька разів у січні. Це була інтерактивна вистава для дітей. Всім сподобалася така взаємодія між акторами і маленькими глядачами. Дорослі теж із задоволенням сприйняли виставу, про що я читала у відгуках.
Після гарного сприйняття вистави «У пошуках Святого Миколая» режисерка-постановниця запропонувала написати пʼєсу про зустріч літа з метою ознайомити дітей з питаннями збереження екосистеми через казкові пригоди. При написанні я використала персонажів української міфології, про яких мало що відомо, ознайомила дітей зі старовинними обрядами і святами.
Наприклад, у виставі є Попелюха. Я сама не знала, хто це. Знайшла інформацію про неї саме тоді, коли підбирала персонажів для пʼєси.
Коли чесно, теж вперше чую. Дуже цікаво.
Попелюха це різновид української злої сили, а назва персонажу походить від слова «попіл». Вважається, що коли десь залишити попіл і не присипати землею, то він може перетворитися на Попелюху. Дітям було показано, що не можна взагалі бавитися з вогнем. При цьому, за сюжетом, хлопці палили щоденники, аби обманути батьків. І виникненням злої сили Попелюхи було продемонстровано, що не можна обманювати. Тобто, казкові пригоди були повчального змісту.
Звісно, окрім злих персонажів, а їх було тільки двоє, всі інші творили добрі справи. Діти ознайомилися з тим, як пращури уявляли прихід літа. Корисним було знайомство з Лелем, якого традиційно вважають не тільки богом кохання, а й покровителем бджолярства. В пʼєсі була розповідь про бджіл: яку користь вони несуть, окрім того, що виробляють мед, про вміння бджілок танцювати. У фіналі вистави бджілка запросила всіх дітей до танку і подарувала дітям подарунки.
Це була інтерактивна частина вистави?
Не тільки фінал був інтерактивним. Діти постійно брали активну участь у виставі. Вони кликали Літника, вказували персонажам шлях, повертали Літу силу у вигляді вінка та інше. Інтерактив почався буквально тоді, коли діти переступали поріг будівлі Українського центру «Обійми», де відбувалася вистава. Жанна Супруненко, яка поставила пʼєсу, зустрічала дітей в образі старенької бабусі і запрошувала подивитися на пригоди, що наче сталися з нею, коли вона була маленькою. Діти були у захваті. До речі, для мене це теж було приємною несподіванкою. А після вистави дітей запросили на майстер-клас по виготовленню оберегів, які вони потім забрали із собою.
Ви вперше були присутні на виставі, яка створена за вашою пʼєсою. Які відчуття були під час перегляду?
Так сталося, що я, дійсно, вперше потрапила на премʼєру своєї власної пʼєси, хоча постійно отримувала запрошення від керівництва театру. Коли чесно, я трохи хвилювалася. Мене представили і надали вступне слово.
Але хвилювання пройшло, як тільки почалася вистава. Я повністю занурилася у пригоди, що відбувалися на сцені. Незважаючи на те, що сама написала, із зацікавленістю спостерігала за подіями.
Планувалася одна вистава в Ларнаці, але через велику кількість бажаючих потрапити до театру, 1 червня відбулися дві вистави. Я була присутня на двох, але відчуття різні. На першій виставі діти були більш стриманими, на другій — надзвичайно активні. Мені все сподобалося: і акторська гра, і костюми, і взаємодія акторів з публікою. Обидві вистави пройшли з аншлагом. 7 червня планується вистава у Лімасолі. На жаль, вже не зможу її відвідати.
У Лімасолі відбулася ваша творча зустріч в Українському освітньому центрі «Крила». Розкажіть, будь ласка, про цю зустріч.
Так, відбулася творча зустріч. Коли стало відомо, що я зможу прилетіти на премʼєру «Зустріч літа», мене запросили і на творчу зустріч. Я зупинилася недалеко від Ларнаки, тому прийшлося їхати 2 години до Лімасолу і дві години на зворотній шлях. Але мені дуже хотілося зустрітися з українцями, які чекали на спілкування. Під час цієї творчої зустрічі панувала неймовірна атмосфера. Прийшли люди, які були на попередній зустрічі, коли я презентувала книгу «Щедрик. Моя сповідь», актори театру, пластуни. Хтось запропонував провести зустріч прямо у дворі центру. Вийшла довірлива і щира бесіда з друзями. Я розповідала про створення сценаріїв, про фільми, які знято за моїми сценаріями, про фестивалі і про пітчинг, на якому відмовили у фінансуванні і створенні фільму за сценарієм «Стефа», який отримав багато нагород у всьому світі. Тобто, говорили відверто не тільки про гарне, а й про недоліки в кіногалузі. Всі присутні зазначили, що не вистачає історичних фільмів, таких як «Щедрик» і «БожеВільні».
До речі, організатори зустрічі спробували взяти дозвіл на перегляд фільму «БожеВільні», але деякі творці ( не буду називати) забажали сплати за дорогу і розміщення, щоби представити фільм, незважаючи на те, що я сама могла це зробити. Головне, що мій приїзд не передбачав витрат на це Українського простору «Крила», який ніхто не фінансує. Навпаки, українці самі збирають кошти на ЗСУ. Я теж гонорар і гроші, що були зібрані під час творчої зустрічі перерахувала на потреби 35-ї бригади морської піхоти.
Вже після творчої зустрічі, я сконтактувала з продюсеркою фільму Валерію Іваненко і вона любʼязно пообіцяла надати дозвіл на перегляд і сам фільм без додаткових сплат задля того, щоби на Кіпрі змогли його подивитися. Шкода, що я раніше не звернулася до неї. А тим, хто бажає додаткових грошей, хочу нагадати, що цей фільм знятий не задля того, щоби заробляти на ньому і робити собі піар, а для того, щоби якомога більше людей дізналися про каральну психіатрію в СРСР.
А ці люди, які не розуміють, задля чого знімаються такі фільми, прочитають це інтерв’ю?
Впевнена, що прочитають. Хотілось, щоби ще й зробили певні висновки.
Хочу спитати про подальші плани співпраці з театром на Кіпрі. І чи є у ваших планах написати пʼєсу для театру в Україні?
З приводу написання пʼєси для театру в Україні, коли чесно, я не думала. Якщо хтось з режисерів звернеться, то звісно, я з радістю напишу. А з Першим Українським театром на Кіпрі ми продовжуємо співпрацю. Нова пʼєса вже готова. Це пʼєса для дорослих. Але я запропонувала внести деякі зміни. Тепер трохи перепишу, і невдовзі актори театру почнуть репетиції.
Бажаємо вам наснаги і нових творчих здобутків.
Від редакції. 7 червня Оксана Присяжнюк разом із багаточисельними шанувальниками відзначатиме свій День народження. Редакційний колектив Одесса News щиро вітає пані Оксану та зичить їй здоров’я та творчої наснаги.
Фото надані Ксенією Заставською
Більше новин на нашому Telegram-каналі: https://t.me/+K3QIJDVwDQhmNDMy