На території Національного природного парку «Тузлівські лимани» випав сніг — навкруги тиша, яка за зовнішніми ознаками не нагадує про військовий стан у країні, про нищення людей і природи, про те, що у вогні від ворожих ракет кожного дня палають наші міста, селища, гинуть люди і тварини.
Але є й внутрішні вороги в Національному природному парку, які заважають його нормальній роботі, які не дають спокою природі.
Доктор біологічних наук, професор, працівник НПП Іван Русєв нещодавна був запрошений на нараду, організованою Білгород-Дністровською райдержадміністрацією щодо стану справ у парку, і був здивований висловлюваннями чиновників, які з трибуни говорять про екологію одні речі, а в реальності чинять зовсім інші.
Знаний одеський еколог навів приклад: запрошений на нараду начальник Татарбунарського відділу Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області Антон Чудак заявив, що на підвідомчій їм території, маючи на увазі і НПП «Тузлівські лимани», немає сказу серед тварин.
«А немає сказу, тому що немає відстріляних шакалів, а немає відстріляних шакалів, тому що немає полювання на них, і воно заборонено під час війни і, звісно, особливо в нацпарку. Це саме той Чудак- який пару років тому, на догоду корупціонеру Муратову Олегу — заступнику голови Одеської ОДА, якого нещодавно спіймали на хабарі, безпідставно і протизаконно наполягав на відстрілі шакалів, а фактично — на полюванні на території НПП «Тузлівські лимани».
До того ж, ветеринар Чудак тоді окреслював зону небезпеки по сказу і, відповідно, зону відстрілу шакалів, включно із заповідною зоною в Національному природному парку.
«Але, слід зазначити, що ця ветерінарна конторка, яка працює на замовлення, жодного разу не провела повні дослідження шакалів згідно протоколу епізоотологічного моніторингу і не виявляла вірусів від тварин, яких їм надавали мисливці, зацікавлені в полюванні в нацпарку. І це було б хоч якимось доказом дотичності для їх безглуздого твердження, що є якась невідома епізоотія сказу і тому потрібно вбивати і знищувати шакалів. Вони працювали на догоду владі області (Муратов), Б-Дністровського району (Мельніченко), громад Дивізійської (Скалозуб), Лиманської (Резніченко), щоб задовольніти їхні забаганки, а не задля забезпечення протиепізоотійної безпеки в регіоні», — вважає Іван Русєв.
Також еколог звинувачує в непрофесіонілізмі й місцеву поліцію, яка відмахувалась від наполегливих намагань керівництва НПП привернути увагу правоохоронних органів до з’ясування причин масової загибелі птахів в нацпарку.
Лише через спеціалізовану екологічну прокуратуру було відкрито кримінальне провадження по хімічному забрудненню ґрунту і було прийнято рішення максимально шукати докази використання пестицидів проти мишоподібних гризунів, що могло стати причиною отруєння птахів на полях, переважно диких гусей.
Однак державна структура — Татарбунарський відділ ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області, який мав би це зробити, провів дослідження загиблих птахів не на пестициди, а на пташиний грип (!), констатуючи, що його у померлих птахів немає. «А щоб досліджувати на пестициди, будь ласка, платіть нам – державній структурі — гроші й чималі».
Тварина — шакал і людина -шакал. Хто з них більший хижак, видно на ставленні чиновників до проблем «Тузлівських лиманів».
Щодо четвероногих шакалів. За інформацією знавця природного світу Івана Русєва, шакал Canis aureus досить поширений у всьому своєму ареалі. Його внесено до Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи зі статусом “Найменше занепокоєння”.
«Вважається, що шакал в Україні є інвазійним видом і його поява зареєстрована на території України наприкінці ХХ століття. Розширення ареалу шакала звичайного пов’язують з глобальними змінами клімату. Хоча, слід зазначити, що аналіз давніх джерел дозволяє говорити, що вид не новий для фауни України і був у її складі у період козацької доби, принаймні у 16–18 ст.», — стверджує фахівець.
Шакали — осілі звірі і не здійснюють сезонних міграцій, але іноді йдуть далеко від постійного місця перебування в пошуках поживи і з’являються в районах, де був масовий падіж худоби або падіж задохлої риби, або е санкціоновані та стихійні смиттезвалища, заходячи іноді в села.
В результаті зниження рівня води на Тузлівських лиманах за останні роки з причини відсутності водообміну між Чорним морем та Тузлівськими лиманами і завдяки цьому — формування нових ділянок суші на лиманах, шакали швидко проникають туди і полюють на слабких птахів та підбирають снулу рибу, виконуючи важливу функцію природних санітарів.
«Історія відносин людини з навколишнім світом дикої природи нагадує нам, що ми повинні бути обережними у наших діях, оскільки знищивши все навколо себе, ми знищимо і себе. Є незначний пласт місцевого населення, основні риси яких — озлобленість, абсолютна недалекоглядність, печерна свідомість, яким заважають шакали, лисиці, тхори, куниці і які при підбурюванні браконьєрів і мисливців з Татарбунарського товариства мисливців, при підтримці Держпродспожівслужби, при підтримці таких, як Муратов та Мельніченко (голова Б-Дністровської райради) готові їх всіх знищити. Але поки є Національний природний парк «Тузлівські лимани» та його згуртована команда і багато друзів нацпарку, це їм не вдасться», — впевнений одеський еколог Іван Русєв.
Фото: ОдессаNews, Іван Русєв/Facebook
Більше новин на нашому Telegram-каналі: https://t.me/joinchat/UtNeW3LzPmqqxBod